ВСТУП  

            У Концепції  загальної середньої освіти  зазначено:  «Освіта ХХІ століття – це освіта для людини, яка здатна критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни».

         Хороший урок той, де панує ділова, творча атмосфера, де бажання учнів міркувати б’є ключем, де вони охоче вступають в діалог з учителем, один з одним, авторами тих чи інших теоретичних концепцій і положень. Адже хороший урок, як правило, завжди вирізняється тим, що він насичений різноманітними навчальними ситуаціями і кожна з них викликає в учнів велику кількість запитань, сумнівів, здивування, а часом і настороженість. Так народжуються в діяльності учнів дорогоцінні моменти, які підводять їх до пошуків, здогадок, до самостійної творчості.

Завданням сучасної географічної освіти є здійснення переорієнтації її цілей на формування таких життєво важливих компетентностей школярів, які сприяли б їхній адаптації до активної участі в житті суспільства, зокрема відносин у системі «людина – суспільство – природа».

Компетентність – це готовність та здатність застосовувати сукупність особистісних якостей (знань, умінь, цінностей, досвіду та ін.) для розв’язання навчальних та реальних життєвих проблем у стандартній і нестандартній ситуаціях.

У формуванні компетентності велике значення має географічна освіта. Географія – це єдина навчальна дисципліна, яка, маючи величезний світоглядний потенціал, формує у молоді комплексне узагальнююче уявлення про Землю як планету людей, виховує патріотизм і любов до свого краю, вчить орієнтуватися в складних світових соціально-економічних процесах, що постійно змінюються.

Тому я і обрала собі таку проблему: «Формування ключових компетентностей засобами інтерактивного навчання на уроках географії»

Актуальність роботи над проблемою.

Завдання, яке я ставлю перед собою виховати творчу особистість, гармонійно розвинену, активну, яка буде здатна навчатися протягом життя, вміти застосовувати знання в певних ситуаціях.

 Викладаючи свій предмет, велику увагу приділяю розвитку творчих здібностей школярів, створюючи для цього на уроках географії атмосферу зацікавленості. Під керівництвом учителя учні включаються в пошук істини і досягають її розкриття власними зусиллями, працею, тобто вчаться мислити.

      Я не допускаю розумового ледарства на уроці, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Я  переконана, що саме через інтерактивні методи навчання можна виховати творчого учня, бо «те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам’ятаю; те, що я роблю, я розумію», - говорив великий китайський філософ Конфуцій.

      Сучасний урок – це твір мистецтва, де педагог уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учнів. Конструюючи урок, здійснюю творчий підхід – створюю щось нове, експериментую. Вчитель вважає, що вивчення географії неможливе без набуття практичних умінь і навичок. Надати учням можливість активно навчатися, здійснювати пошуково-дослідницьку діяльність, творчо осмислювати процеси і явища, що відбуваються в оболонках Землі, довести існування в природі закономірних зв’язків між її складовими – ось завдання вчителя, яке можливе реалізувати через виконання творчих практичних завдань.

Навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати дитині суму географічних знань, умінь та навичок, а й сформувати рівень географічної компетентності. Вважаю, що географічна компетентність визначається як володіння необхідною сумою географічних знань, умінь та навичок, що зумовлюють сформованість географічної діяльності, географічного спілкування та  особистості учня як носія географічних цінностей. Географічна компетентність – сутність географічної культури.

Розділ I. Компетентнісний підхід до вивчення географії

Компетентнісний підхід в організації навчально-виховного процесу є одним із важливих напрямів розвитку. Життя ставить вимоги до учня школи ХХІ століття, який повинен:

- швидко діяти та приймати рішення в нестандартних умовах;

- навчатися протягом усього життя, самостійно здобувати необхідну суму знань, формувати досвід;

- працювати з сучасними інформаційними технологіями, системами, різними джерелами інформації, бути комунікабельним не тільки в межах своєї держави.

У науковій літературі поняття ‘’компетентність’’ аналізується як структурна одиниця життєвих компетентностей, які об’єднують похідні, ситуативні, комунікативні, інформаційні, економічні, інтелектуальні, соціальні.

Учителю потрібно володіти величезним талантом любові до людини, безмежною любов’ю до своєї праці і перш за все до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень, сприятливість почуттів – без цих якостей праця педагога перетвориться в муку освітніх процесів, формування особистості. Формування життєвих компетентностей:

-                       соціальних;

-                       комунікативних;

-                       інформаційних;

-                       полікультурних;

-                       картознавчих.

Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентності як загальні базові уміння. Європейські науковці визначають поняття «компетентність» як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, а їх внутрішня структура розкриває взаємозалежність між ними.

Вітчизняна наука використовує термін «компетентність» і «компетенція».

Значимість теми компетентнісного підходу в курсі географічної освіти обумовлена рядом інноваційних напрямів:

-                       система географічних знань створює фундаментальну базу для практичної діяльності особистості за різними напрямками;

-                       існує реальна можливість формування ключових компетентностей, уміння використовувати можливості навколишнього середовища та суспільства;

-                       даний підхід забезпечує відповідну структуру інтеграції знань від інформації до прогнозування різних сторін діяльності особистості та суспільства;

-                       процес навчання має чітко виражений дослідницький характер, орієнтований на учнів, що постійно навчаються, самовдосконалюються.

Розділ IІ.  Розвиток компетентностей учнів на уроках географії

      Розвиток компетентностей кожного учня неможливий без вживання сукупності освітніх і педагогічних технологій.

      Навчальні технології можуть бути різними за масштабом, за потенціалом, можуть бути віднесені до різних складових навчально-виховного процесу, але вони завжди повинні бути мотивовані й зорієнтовані на конкретного вчителя, який працює в конкретному навчальному закладі з конкретними учнями. Ніякі технології не повинні бути сліпо запозичені. Адже життя вносить свої корективи, і в результаті в будь-якого вчителя, що творчо працює, складається власна технологія навчання й виховання, в основі якої можуть бути елементи різних педагогічних і освітніх технологій.

           На уроках учні повинні бути активними учасниками навчально-виховного процесу. Інколи старі стереотипи проникають у наше з ними життя, але треба вчасно зупинитися і віддати час, відведений на урок, корисному і  цікавішому заняттю. На уроці треба намагатися приділити увагу кожному учню, одночасно працюючи з усіма. Щоб захопити дитину предметом та виявити її здібності, на різних етапах уроку я  застосовую різноманітні технології, які створюють умови для постійної активної взаємодії всіх учнів для рівноправних, рівнозначних взаємодій учня і вчителя.

       Наприклад, на уроках у старших класах можна використовувати елементи технологій: великоблокового вивчення, інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального процесу, розвиваючого навчання.

     Вивчення нового матеріалу я починаю з лекції на основі опорних конспектів, розроблених з усіх тем курсу. Опорні конспекти охоплюють основні питання теми, дають можливість побачити логічні зв’язки усередині теми, неодноразово повертатися до вузлових моментів, використовувати можливості не тільки слухової, а й зорової, емоційної памяті.  На цьому етапові вивчення теми я використовую метод проблемного викладу – евристичний.

       В своїй роботі  практикую творчі завдання, наприклад, під час вивчення теми «План місцевості» у 6-му класі. Пропоную учням написати топографічний лист товаришеві, де географічні об’єкти зашифровані умовними знаками. Іншій групі – зашифрувати топографічними знаками пісню («Вгадай пісню») тощо. Під час визначення географічних координат виконують серію творчих завдань на знаходження певних географічних об’єктів. Переведення числового масштабу в іменований, рух за азимутами, вивчення і нанесення географічної номенклатури, розв’язування задач за топографічними та географічними картами – це завдання, які захоплюють учнів своєю новизною, своєрідністю і індивідуальністю. Для зацікавлення учнів на уроці  використовую прийом «Дивуй».  Наводжу  дивні факти або цікаву історію про географічний об’єкт, що вивчається, спонукаючи до активної пізнавальної активності. При цьому поєдную комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність учнів шляхом взаємовпливу вчитель-учень-учні-вчитель.

Так під час вивчення типів відтворення населення перед учнями ставлю проблему: «Два типи відтворення не відбивають усього різноманіття ситуації, пов’язаної з природним рухом населення. Які особливості характерні для окремих країн, що розвиваються?» Учням пропонується розглянути статистичні дані. Процес мислення набуває продуктивного характеру, і після           «Мозкового штурму» діти самостійно доходять до висновку, що у цих країнах склався своєрідний тип відтворення населення, за якого зниження смертності не супроводжується скороченням народжуваності. Або інше проблемне питання: «Постсоціалістичні країни характеризуються різною глибиною демографічної кризи. Окремі з них уже вийшли з цього процесу й мають позитивні показники природного приросту, а в інших демографічна криза не втратила своєї гостроти. Чим би ви пояснили цей факт?». Щоб полегшити учням розв’язання проблеми, пропоную згадати тему «Типологія держав». Кожен висловлює свою думку, відповідаючи на запитання «Чому?» «Що спільного?», «Як вирішується питання в країні щодо…?» Далі робиться висновок: це визначається різними причинами, в тому числі рівнем розвитку охорони здоров`я, способом життя; вирішенням питань, пов’язаних з правами власності під час приватизації; особливостями менталітету.

У зв’язку з проведенням державної підсумкової атестації у 9-х класах у письмовій формі та підготовкою до зовнішнього незалежного оцінювання останнім часом особливу увагу відводжу вживанню тестових технологій на всіх етапах вивчення теми. Тому уроки вивчення нового матеріалу, як правило, закінчуються коригувальним тестом, що дає мені змогу одержати достовірну інформацію про ступінь розуміння учнями нового матеріалу і на основі цього проектувати подальше вивчення теми. Оцінки на першому етапі вивчення теми виставляються у класний журнал лише високого та достатнього рівня. Це сприяє створенню спокійної, доброзичливої атмосфери на уроці.

Уроки корекції та поглиблення знань

       Ще одна технологія, яку я використовую на уроках – технологія критичного мислення. За її допомогою учні навчаються виробляти свій погляд на речі, бачити іншу чужу думку, виробляти комунікативні навички спілкування, поважати різні точки зору. Використання такої технології особливо ефективне при проведенні рефлексії навчального мислення.

     Ця технологія сприяє розвитку здатності учнів досліджувати і обдумувати факти, події, оволодівати навиками пошуку, обробки і систематизації інформації, переводу матеріалу з однієї знакової системи в іншу (тест, таблиця, схема, карта).

Так, при вивченні в 7-му і 8-му класах часових поясів учні аналізують отримані знання і відповідають на питання щодо позитивних і негативних моментів для населення і господарства при адміністративних рішеннях щодо змін часу на певній території вперед чи назад проти світового поясного.

Ще одна технологія – особистісно-орієнтованого навчання – навчальна гра. Вона повністю відповідає задачам формування інформаційно-комунікативної компенсації завдяки тому, що:

-                       в процесі гри учні оволодівають досвідом діяльності, який подібний до того, що вони отримували б в дійсності;

-         навчальна  гра  дозволяє самому вирішувати складні питання, а не лише бути спостерігачем; ігри створюють більш високу можливість переносу знань і досвіду з навчальної ситуації в реальну;

-         навчальні ігри забезпечують середовище, що вимагає від учнів термінового реагування.

Навчальна гра дозволяє не тільки підвищити інтерес учнів до тем, що вивчаються, а і відпрацьовувати навички поведінки відповідно до певної ситуації.

Технологія навчальної ділової гри – педагогічне моделювання різноманітних управлінських і виробничих ситуацій з метою навчання окремих учнів і груп прийняттю рішень. При цьому тема уроку вивчається в формі ділової гри. Наприклад, тему «Прогноз погоди» я розкриваю  в формі ділової гри. Ця форма проведення уроку дозволяє розвивати в учнів навички аналізувати і робити висновки, аргументовано викладати і відстоювати свою позицію.

Ще однією цікавою формою ділової гри є засідання експертних груп. Я формую перед ними проблемну ситуацію з кількох питань.

Кожна група є певною експертною комісією за конкретними напрямками. Підсумком роботи кожної групи є визначення мотивації кожної з груп. Вони доповідають свої точки зору в загальній дискусії.

Проведення ділової гри забезпечує:

-                       детальний розгляд ситуації;

-                       розвиток вміння дискутувати, захищати свою думку перед товаришами;

-                       формування вміння у школярів показувати повагу і коректність до інших сторін, незважаючи на конфліктність інтересів.

Як прийоми формування комунікативної компетентності, що дозволяють організувати обмін думками, можна виділити такі: «круглий стіл», «судове засідання», «засідання експертної групи», «дискусія».

Технології навчання у грі, дискусії сприяють соціалізації учнів, розвитку критичного мислення, надають можливість висловити власну позицію, формують вміння відстоювати свою думку й чути інших учасників дискусії.

Уроки - практикуми

Метою таких уроків є подолання розриву між здобуттям знань та їх практичним застосуванням, формування вмінь застосовувати теоретичні знання на практиці. Уроки-практикуми проводяться у формі практичної роботи,  але завжди на основі інтерактивних технологій із завданням різного рівня складності. Використовуюю на таких уроках і творчі завдання з урахуванням міжпредметних зв’язків, що сприяє розвитку учнів, допомагає їм переконатися в єдності світу. Творчі завдання ставлять учнів у ситуацію наукового пошуку, коли дитина сама стає першовідкривачем загальновідомих істин.

Учні старших класів можуть написати реферат, при цьому слід їм нагадати, що треба дотримуватися авторських прав.

Взаємовідносини «Учитель – учень» замінюються взаємовідносинами «учитель – група – учень». Це допомагає підтримувати відповідну напругу процесу навчання, знімає проблему дисципліни, створює на уроці сприятливу психологічну атмосферу. Процес навчання перетворюється на самостійне відкриття учнями вже відомих науці знань.

Контроль знань учнів проводиться в три етапи (мал.5): 

Мал.5. Етапи контролювання знань учнів

На першому етапі учні відповідають усно на найскладніші питання теми. Намагаюся спочатку вислухати сильніших, щоб зрозуміти ступінь засвоєності і повторити зі слабкішими основні питання.  Далі вони стають екзаменаторами і консультантами для інших. Така форма заліку знімає психологічну напругу, сприяє корекції, систематизації та узагальненню знань, що дає можливість досягти максимального результату на наступному етапі контролю знань – тестуванні.

Окремо можна зупинитися на тестових завданнях, які поширилися на всі усні предмети як більш об’єктивний і чесний спосіб оцінювання знань, особливо в жорстких конкурсних умовах вступу у ВНЗ. Правильно складені тести мають вчити майбутнього випускника аналізувати масив вивченого матеріалу. В реальності життя подібна ситуація виникає часто, і проблема вирішується подібним чином – вибирається більш логічний з певних міркувань варіант вирішення актуального питання.

Учень порівнює, думає про об’єкт з різних позицій. Це сприяє формуванню цілісної картини світу, дозволяє систематизувати знання.

Картографічна компетенція – це сукупність здібностей особи використовувати засвоєні картографічні знання, уміння і навички для вирішення практичних і теоретичних завдань в реальних умовах життя.

Сьогодні на уроках географії, історії  учень і вчитель працюють практично з єдиним джерелом просторової інформації - традиційною паперовою картою і атласом. Це, зрозуміло, не лише пошук того або іншого об'єкту, а опис його властивостей, зіставлення, аналіз карт різного змісту на одну і ту ж територію. Досвід показує, що подібні завдання викликають істотні труднощі в учнів. Школярам часто буває складно уявити територію, змальовану на площині, в тривимірному вигляді, або провести зв'язаний аналіз тематичних і загальногеографічних карт, в ході якого потрібно в думках накласти зміст однієї карти на іншу.